Проведення реформи Проведення реформиВони заплатили набагато дорожче дійсної вартості землі. У результаті проведення реформи селяни Карелії втратилися значної кількості своїх...


Контакти Адреса: Київ г., Нижегородська вул., 74
Телефон: +38 (044) 733 93 69
Факс: +38 (044) 739 63 79
Формування Карели Формування КарелиВсі розглянуті гіпотези сходяться в тім, що корела сформувалася на Карельському перешийку з різних етнічних компонентів тільки в XI-XII вв. Останнім часом традиційне положення починає переглядатися....
Надії карельського населення Надії карельського населенняНезабаром вони змушені були зняти облогу м. Корелы й почати відхід. Надії карельського населення на повне звільнення від шведів не виправдалися. Перед ним знову виникло запитання, чи залишатися далі під шведською владою...
Весільні обряди Весільні обрядиПоряд з наставляннями, наречену утішали, прославляли. У весільних піснях, особливо в наставляннях молодим, відбилися найдавніші моменти сімейних відносин. Виконувалися весільні пісні, як правило, групою жінок:...
Фольклорна естетика Фольклорна естетика Таке об'єднання носить деякою мірою штучний характер. Діяльність Леннрота по створенню "Калевалы" треба розуміти ширше, ніж просте з'єднання. Фольклору кожного історичного періоду властиві...
Пожвавлення казенної промисловості
У зв'язку зі скороченням, що почалося, діяльності Петровских заводів деякі більше віддалені райони (частина Олонецкого повіту, Карельське Помор'я) були звільнені від приписки до заводів і несення заводських повинностей. ДО 30-м XVIII в. загальне число приписних селян зменшилося до 13 тис. душ чоловічої статі.

Однак почалося з 50-х нове пожвавлення казенної промисловості зажадало й нового збільшення приписного населення. Уже в 1766 р. у підпорядкуванні адміністрації Олонецкого заводського округу перебувало близько 19 тис. душ. Надалі, до кінця XVIII в., у чисельності приписних селян істотних змін не відбулося. По адміністративному подолу 80-х рр. територія Олонецкого гірського (заводського) округу, що складався із семи вотчин, утворених з метою посилення поліцейського нагляду за селянами й підлеглих правлінню заводів, охоплювала головним чином тільки.

Серед приписного населення Олонецкого заводського округу в другій половині XVIII в. карели становили не менш однієї третини. Види обов'язкових робіт і повинностей приписних селян на користь казенних заводів і держави залишалися колишніми, але істотно росли їхні розміри. З 20-х рр. XVIII в. все селянське населення обкладалося подушною й оброчною податями, розміри яких у другій половині сторіччя значно зросли.

Основну частину цих податей приписні селяни зобов'язані були відпрацьовувати як панщину на заводських роботах. Розмір відробіткового окладу в першій половині XVIII в. становив 1 руб. 10 коп. з кожної ревізької душі, але в 1760 р. він збільшився до 1 руб. 70 коп. При цьому встановлена в 20-е роки денна плата за заводські роботи залишалася вкрай низкою й незмінної. У літню пору працівникові з конем вона становила 10 коп., пішому- 5 коп., а в зимовий час відповідно 6 і 4 коп. Особливо різко збільшилися повинності приписних селян наприкінці 60-х років XVIII в.

Це було викликано початком робіт на мармурових ламаннях і на будівництві гарматного заводу, куди у великій кількості мобилизовывались селяни навіть у розпал польових робіт З 1769 р. по сенатському указі оклад заводських повинностей збільшувався до 2 руб. 70 коп.; 1 руб. з них приписні селяни могли вносити грошима. Новий указ переповнив чашу терпіння населення Олонецкого заводського округу й викликав нову хвилю антифеодальної боротьби приписних селян, що вилилася у відкрите селянське повстання. Слід зазначити, що селяни олонецкой приписного села й раніше постійно виступали проти непосильних тягот заводських робіт і повинностей.

Насамперед їхній стихійний протест проявлявся в численних чолобитних з вимогами зменшити гніт, відмовах посилати на заводи працівників і втечі не тільки із заводських робіт, але й зі своїх селищ. Поряд з такого роду протестами селяни нерідко прибігали до більше рішучих заходів. Так, в 1715 р. карельське населення Ребольского цвинтаря, незадоволене ростом експлуатації, відмовилося від виконання непосильних заводських повинностей, і тільки військовою силою вдалося його привести в покору. В 40-х рр., протягом ряду років, хвилюваннями був охоплений весь Заонежский півострів (Заонежье), де селяни завзято наполягали на скасуванні заводських повинностей.