Проведення реформи Проведення реформиВони заплатили набагато дорожче дійсної вартості землі. У результаті проведення реформи селяни Карелії втратилися значної кількості своїх...


Контакти Адреса: Київ г., Нижегородська вул., 74
Телефон: +38 (044) 733 93 69
Факс: +38 (044) 739 63 79
Формування Карели Формування КарелиВсі розглянуті гіпотези сходяться в тім, що корела сформувалася на Карельському перешийку з різних етнічних компонентів тільки в XI-XII вв. Останнім часом традиційне положення починає переглядатися....
Надії карельського населення Надії карельського населенняНезабаром вони змушені були зняти облогу м. Корелы й почати відхід. Надії карельського населення на повне звільнення від шведів не виправдалися. Перед ним знову виникло запитання, чи залишатися далі під шведською владою...
Весільні обряди Весільні обрядиПоряд з наставляннями, наречену утішали, прославляли. У весільних піснях, особливо в наставляннях молодим, відбилися найдавніші моменти сімейних відносин. Виконувалися весільні пісні, як правило, групою жінок:...
Фольклорна естетика Фольклорна естетика Таке об'єднання носить деякою мірою штучний характер. Діяльність Леннрота по створенню "Калевалы" треба розуміти ширше, ніж просте з'єднання. Фольклору кожного історичного періоду властиві...
Злиття двох етнічних компонентів
До цьому варто додати, що в письмових джерелах того часу відносно населення Олонецкого перешийка не вживалися этнонимы "корела", а також соціально-етнічний термін. У них неросійське населення північно-західних Заонежских цвинтарів, як правило, не виділялося особливо або ж іноді називалося "чуддю", тобто терміном, що ставився звичайно до вепсскому населення.

Отже, хоча процес злиття двох етнічних компонентів відбувався й до XVI в. властиво карельський елемент у меншій або більшій мері був у наявності, все-таки вважати тодішніх ливвиков і людиков карелами, мабуть, можна лише умовно, тому що процес додавання карельських народностей на основі зближення властиво карел, ливвиков і людиков був ще далекий від завершення. У північно-західних Заонежских цвинтарях на рубежі XV- XVI вв. властиво карели жили на півночі, у слабко освоєних районах, що примикали. На південно-сході Олонецкого перешийка продовжували жити прямі нащадки веси - вепси. По всьому західному узбережжю Онезького озера були російські поселення. ДО XVI в. у розглянуті вище районах.

Карельське Помор'я загалом намітилася територія розселення карельських народностей, що формується. В XV-XVI вв. вона була вже дуже великої, але ще слабко й нерівномірно заселеної. Виходячи із цих досить приблизних даних і маючи на увазі основні території розселення й подальшого формування карельських народностей, можна допустити, що чисельність карел у цих районах становила близько 55-63 тис. чоловік. З них на частку Корельского повіту доводилося 32-37 тис.

Олонецкого перешийка-14-15 тис. (включаючи ливвиков і людиков), Лопских цвинтарів - 6-7 тис. і Карельського Помор'я - 2-3 тис. чоловік. Отже, більше половини карельського населення зосереджувалося в Корельском повіті - на древній території плем'я корела. Другий значний по чисельності карельського населення район формувався на Олонецком перешийку в Олонецком й почасти інших цвинтарях північно-західного, що стали згодом (з XVII в.) основною територією подальшої консолідації карельських народностей.

Із приєднанням новгородських володінь до централізованої держави в Карелії., як і в інших районах російської Півночі, відбулися істотні зміни у формах землеволодіння й феодальної експлуатації основного населення - селянства. Всі земельні володіння великих новгородських світських і духовних феодалів (бояр, архієпископа й почасти монастирів) були конфісковані й передані у власність держави. Селяни цих земель перейшли, у категорію черносошных, або державних, феодально залежних від держави.

На відміну від приватновласницьких селян, яких у Карелії залишилося небагато - в основному за монастирями й дрібними поміщиками (у тому числі й за своеземцами), черносошные селяни за умовне володіння земельними ділянками платили оброк (переважно грошима) і несли повинності на користь держави. Хоча таке положення зовсім не означало відсутності феодального гніта, воно давало більше волі для господарської діяльності й у цілому створювало сприятливі умови для подальшого росту продуктивних сил і економічного розвитку карельських земель.